Tur_Disk_game-x29 листопада 2013 року відбулася прем’єра першого професійного дитячого мюзиклу «game-x» у Київському Муніципальному Академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва.

Організатори:

Художник – постановник — Євгенія Шимко

Режисер та сценарист – Хоменко В.А.

Композитор – Тетяна Бачул

Адміністратор проекту:

Світлана Копаниця

Музичний супровід:

Національний ансамбпь солістів «Київська камерата» – диригент та художній керівник народний артист України – Валерій Матюхін.

game-x

СИНОПСИС (game-x від автора)

«РЕАЛЬНО РЕАЛІТІ ГРА!»

«game-x» — продукт нашого часу, відео гра для персонального комп’ютера в ексклюзивному варіанті, яка дивним чином потрапила до рук хлопчика зі звичайної сучасної сім’ї. Діти, скориставшись тим, що батько працює на роботі, а матір пішла до магазину, замість того, щоб вивчити музичні партії, задані для домашньої роботи вчителем з фортепіано, розпочали гру. Звичайний день, звичайна двокімнатна квартирка, що розташована на третьому поверсі п’ятиповерхового будинку. Час після полудня. Діти бавилися на кухні навколо матусі, а вона в той час готувала вечерю. Дівчинка мала довге, розкішне волосся, червоні, як квітучі маки губи, та великі, блакитні очі в яких одразу можна було побачити глибину погляду, а за нею і її дитячу мудрість та стриманість. Хлопчик був інакший. Він мав проникливий погляд, розкуйовджене волосся, яке, наче, ніколи не бачило гребінця, і був непосидючим лідером. Хлопчик та дівчинка – дві різні паралелі, в яких спільним були лише блакитні очі. І цей балаган ледве витримувала маленька кухонька та мама, в якої щойно закінчилось масло. Недовго думаючи, вона наказала заспокоїтися та піти до кімнати, де стоїть стареньке фортепіано,та робити домашнє завдання, сама ж хутко сходить до магазину за маслом. Мама пішла, а діти миттю побігли до гральної кімнати. Недовго вони один одного «гризли» та вирішували у що пограти, як зійшлись на новій відео грі, на яку випадково натрапив хлопчик. «Перша музична реаліті гра: game-x», невиразно прочитала дівчинка на коробці. Діти поглянули один на одного та побігли до комп’ютера. Диск в CD-ROM — гра почалась. На моніторі комп’ютера вони побачили цілком звичну, стандартну заставку. Прослухавши правила гри, в яких йшлося про різні епохи, музику, танці, про телепортацію у минуле та назад у майбутнє,  вони впевнено натиснули клавішу «start» в очікуванні дива. Так і сталося… Спочатку вони опинилися в стародавньому світі, де разом з печерними людьми танцювали і виконували ритмічні мелодії на всіляких незрозумілих предметах. Пройшовши рівень, вони опинилися в середньовічному абатстві, а згодом і в епосі класицизму, де грали разом з Великим Моцартом. Потім танцювали вальс в епосі романтизму. У двадцятому столітті переглядали кінострічку  з Чарлі Чапліном. На перший погляд – звичайнісінька гра. Але вона мала одну, але велику різницю: все, що відбувалося з нашими героями, відбувалося насправді та в реальному для них часі. Їм довелося перебороти всі свої страхи, досконало вивчити історію музики і різні музичні ритми та стилі, подивитися небезпеці в очі та пересилити свою лінь. Ось і з магазину повернулася додому мама. Нічого не підозрюючи, вона втомленим голосом запитала у дітей про те, чи вони зробили домашнє завдання. Дівчинка сором’язливо опустила голову додолу, а хлопчик виразно відповів: «Так, мамо, зробили». Після цього їм залишилось показати те, що вони встигли вивчити, доки мама готуватиме вечерю. І вони почали грати, та грали так, як ніколи. Скрипнули двері — це повернувся тато, а потім почувся голос мами: «Всі до столу!» Це домашнє завдання діти виконали на відмінно. Та наступні завдання вони виконуватимуть не бавлячись та не граючи в ігри, бо знають, що у дорослому житті немає клавіші «start» та «exit». Пройшли дні, а за ними і роки, але діти пам’ятають про той вечір, та нікому про нього не розповідають. Це  їхня маленька таємниця. Та їхня перша велика перемога.

Міністерство культури України про «game-x»

Трейлер